Наголенники - це захисне спорядження для гомілок у футболі, призначене для розсіювання впливу зовнішніх сил і зниження ризику переломів великогомілкової та малогомілкової кісток. Винайдені в 1878 році Семом Віддоусоном з англійського клубу «Ноттінгем Форест», вони є обов’язковими для гравців під час матчів, хоча в правилах не вказано їх точні розміри. За формою вони класифікуються на «малі» та «великі» гарди: перші легкі, але пропонують менший захист, що робить їх популярними серед атакуючих гравців, тоді як другі забезпечують більше покриття, включаючи захист щиколоток, і зазвичай використовуються захисними гравцями. Методи кріплення включають вставні (закріплені рукавом) і фіксовані (закріплені вбудованими ременями).
Походження наголенників можна простежити до бронзових наголенників, які використовувалися в Стародавній Греції та Римі; Віддовсон пізніше адаптував захисне спорядження для крикету для використання у футболі. У 2011 році датчики, вбудовані в щитки для гомілок, були випробувані, щоб допомогти суддівству, зокрема для виявлення стрибків у воду, але ФІФА не прийняла цю технологію. Сучасні щитки на гомілку виготовлені з таких матеріалів, як поліуретан (ПУ), пластик і вуглецеве волокно, і професійні гравці часто вибирають моделі, які поєднують малу вагу з ефективним захистом. Крім того, деякі гравці використовують «міні» щитки на гомілку через їхню меншу вагу та здатність запобігати судомам литок; наприклад, японський гравець Кейто Накамура носив цей тип гарди під час чемпіонату світу 2026 року.
