З точки зору функціональної адаптації, воротарські налокітники повинні відповідати подвійним вимогам щодо захисту від удару та довговічності під час стояння на колінах. Коли футбольні воротарі стрибають, щоб зробити сейв, їхні лікті часто стикаються з землею або стійкою воріт; потовщена захисна прокладка в передній частині щитка (зазвичай товщиною 8–10 мм) допомагає зменшити ризик переломів. У волейболі гравці (наприклад, ліберо) часто стають на коліна, щоб врятувати м’яч, тому стійка до стирання тканина на задній частині гарди (наприклад, суміш поліестеру) мінімізує знос, спричинений тертям об підлогу. Крім того, контроль ваги гарда (наприклад, завдяки легкій конструкції) запобігає перешкоджанню рухливості руки, забезпечуючи швидкий час реакції під час сейвів.
Галузеві тенденції вказують на те, що сучасне спортивне захисне спорядження розвивається в напрямку більшої функціональної спеціалізації. Конструкції налокітників суттєво відрізняються залежно від виду спорту: футбольні щитки підкреслюють бічний захист (щоб протистояти ударам зі стійками воріт), волейбольні щитки зосереджені на стійкості до стирання ззаду (щоб пристосуватись до стояння на колінах), а баскетбольні щитки можуть включати вентиляційні отвори (щоб відповідати інтенсивному бігу).
