Воротарські рукавички - це спеціальне спорядження, яке носять воротарі у футболі. Хоча правила були змінені ще в 1875 році, щоб дозволити використання рукавичок, ранні воротарі, як правило, відмовлялися їх носити; зокрема, воротар Манчестер Сіті Френк Свіфт все ще вирішив робити сейви голіруч під час фіналу Кубка Англії 1934 року, а французький воротар Шайрігес також наполягав на грі без рукавичок у 1920-х роках. Хоча «Кембриджські правила» 1863 року не вказували на обладнання для воротарів, британський бізнесмен Вільям Сайкс подав перший патент на воротарські рукавички в 1885 році, хоча вони так і не надійшли в масове виробництво. Аргентинський голкіпер Амадео Каррізо став піонером у використанні рукавичок у матчах для покращення контролю м’яча, викликавши тенденцію, яку незабаром наслідували інші.
У першій половині 20 століття рукавички служили в основному для захисту від холоду і, як правило, виготовлялися зі шкіри або вовни. У 1949 році французька газета *L'Équipe* виступала за професіоналізацію екіпірування воротарів. У 1960-х і 1970-х роках з'явилися експериментальні проекти, такі як рукавички для садівництва чи кухаря. Після широкого застосування спінених латексних матеріалів у 1980-х роках рукавички перетворилися на сучасне спорядження для змагань із трьома основними стилями крою: плоска долоня, негативний розріз (внутрішнє зшивання) і крутий палець. До 2010-х років виробники почали експериментувати з такими технологіями, як 3D-друк у виробництві рукавичок. Напередодні Чемпіонату світу з футболу 2022 року кількість глобальних покупців зросла на 323% порівняно з минулим роком. Під час Чемпіонату світу 2026 року (який приймали США, Канада та Мексика) швейцарський воротар Грегор Кобель розповів, що наніс вазелін на рукавички, щоб покращити зчеплення.
